Актуальність сьогодення

Національно-патріотичне виховання

як пріоритетний напрямок сучасної школи

Народ мій є!

                                       Народ мій завжди буде!

                                                                         Ніхто не перекреслить мій народ!

                                                                                               В. Симоненко

На сучасному етапі, коли, в Україні йде війна, коли російський окупант топче мою землю, враховуючи  нові соціально-політичні реалії в Україні після Революції гідності проблема національно-патріотичного виховання учнів набуває дедалі більшої актуальності. Важливо щоб кожен навчальний заклад став для учнів осередком становлення громадянина - патріота України, готового брати на себе відповідальність самовіддано розбудовувати країну, забезпечувати її національну безпеку.

Держава протягом багатьох років не могла виробити нову програму національного виховання підростаючого покоління: по-перше, державний інститут не був готовий до таких разючих змін, а, по-друге, влада, яка постійно змінювалася, то переписувала підручники з історії України, то забороняла одні свята та традиції і нав’язувала інші
.Виходячи із реалій сьогодення Президент України  Порошенко П.О. вимагає ужити заходів щодо осучаснення роботи навчальних закладів.

 Указом від 13 жовтня 2015р. №580/2015 Президент України затвердив Стратегію національно - патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки. Це означає, що національно - патріотичне виховання за своїм значенням є стратегічним завданням і в навчальних закладах виокремлюється як один із найголовніших напрямків виховної роботи.
Складовою системи національ­ного виховання є військово-патріо­тичне, що передбачає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчно­го подвигу в ім'я процвітання Укра­їнської держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти у нього глибоке розумін­ня громадянського обов'язку, готов­ність у будь-який час стати на за­хист Батьківщини, оволодівати вій­ськовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного самовдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторін­ки історії українського народу, його Збройних Сил.

Педагогічний колектив моєї школи активно використовує виховний вплив Уроків мужності, зустрічей з учасниками АТО. 

 Формування готов­ності юнака до служби в Збройних. Силах України проходить у рам­ках єдиного навчально-виховного процесу в якому задіяний весь педагогічний колектив. Фундаментальною базою з питань національно - патріотичного виховання є Коцепція  національно - патріотичного виховання дітей та молоді (Наказ МОН України № 641 від 16.07.2015р.) та розроблені Інститутом модернізації та змісту освіти методичні рекомедації з патріотичного виховання.

      Згідно Листа Міністерства освіти і науки України від 16.03.2016р. №2/2-14-459-16 «Щодо навчально – методичного забезпечення викладання предмета «Захист Вітчизни  мною, як керівником районного методичного об'єднання, дано старт по відбору кращих інноваційних проектів «Викладаємо Захист Вітчизни по-новому» для публікації у журналі «Оборонний вісник»  та поширенню передового досвіду і головне - підвищенню професійної компетентності вчителів (викладачів) предмета «Захист Вітчизни». У згаданому журналі започатковано рубрику « На допомогу викладачам предмета «Захист Вітчизни», де будуть розміщені вичерпні матеріали за тематикою навчальної програми.

 .

Виховання громадянина потрібно спрямовувати на розвиток патріотизму, любові до свого народу, до України, готовності на жертви, здійснити подвиг.

Найбільший вплив на готовність юнаків до стро­кової військової служби  учні одержують у процесі безпосереднього емоцій­ного спілкування зі старшими това­ришами, які проходять строкову службу, учасниками АТО та Революції гідності.

Мені дуже близьке ставлення до дітей А.С.Макаренка, який говорив, що діти – це життя, життя прекрасне. Ставитися до них потрібно як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на радість і обов’язок відповідальності.

Ми виховуємо у майбутніх громадян України почуття обов’язку, поняття честі, уміння знаходити спільну мову з товаришами, бути ввічливими чи суворими, добрими чи стійкими – залежно від життєвих умов. Загартованість характеру і наполегливість, вміння володіти собою та впливати на інших, здатність будувати і жити, любити і творити.

Дуже важливим є виховання почуття відповідальності, якого, на жаль, бракує у нашої молоді та підростаючого покоління. Це почуття виховується через труднощі, але якщо воно сформоване, то має великий вплив на звершення у суспільстві.

Для картини необхідне полотно, для будинку – міцний фундамент.  А основою патріотичного виховання є нормативн-правові документами (сторінка блогу Норм.-правова база) які стали актуальними і продиктовані сьогоденням. 

Патріотизм – це і поважливе ставлення до історії своєї країни, свого народу, його традицій,  і продукт історичного розвитку, життєдіяльності багатьох поколінь нашого народу. Адже патріотизм дружин княгині Ольги, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Данила Галицького так само, як і патріотизм запорожців, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи – це ті невмирущі зразки української нескореності і жертовності, на яких виростали й виховувались нові покоління героїв – кирило-мефодіївці, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, а відтак Микола Міхновський, Дмитро Донцов, Євген Коновалець, Олена Теліга і тисячі інших українців, які  надали українському патріотизму виразного національного характеру.

Новим змістом наповнили його державотворці в добу Українських визвольних змагань ХХ ст.: Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Дмитро Дорошенко, В’ячеслав Липинський, Євген Петрушевич, Августин Волошин, а також мільйони українців у роки спротиву більшовицькому і гітлерівському режимам, польським пацифікаторам, російським, угорським і румунським шовіністам.
Неоціненний вклад у відродження нашого українського патріотизму належить Героям Небесної Сотні, учасникам війни на сході, волонтерам.  

Чим вирізняється український патріотизм з-поміж інших, скажімо, від німецького, польського, російського чи французького? Насамперед тим, що він – творіння українського етносу, української нації, невіддільний від її генетичного коду, історії і ментальності. Український патріотизм через історичні обставини сформувався як визвольний і протестний, проникнутий духом нескореності, національної гордості, ідеями свободи, волі і власної державності.

Що означає бути українським патріотом сьогодні?

По-перше – бути свідомим, освіченим, моральним і активним громадянином України, піклуватися про інтереси та історичну долю країни, її міжнародний авторитет.

По-друге – з повагою ставитись до історичного минулого українського народу, до його мови, традицій, звичаїв і обрядів, до героїчних подвигів предків, берегти пам’ять про них. Адже героїзм є найвищим критерієм українського патріотизму і національної свідомості.

По-третє – палко любити Україну, виявляти готовність заради неї на самопожертву, самовіддано захищати її від зовнішніх та внутрішніх ворогів, сумлінно працювати для примноження здобутків української економіки, науки, культури і спорту.

     На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

1.- повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

.2- участь у громадсько-політичному житті країни;

3.- повага до прав людини;

4.- верховенство права;

5-- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

6 - рівність всіх перед законом;

7.- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

У вихованні українського патріотизму велика роль належить учителю Захисту Вітчизни , на основі національно-патріотичних традицій українського народу, які передаються від покоління до покоління.

Згадаймо епілог до поеми "Гайдамаки" Тараса Шевченка:

Спасибі, дідусю, що ти заховав

В голові столітній ту славу козачу,

Я її онукам тепер розказав.

Я не буду зараз говорити  про той великий пласт виховної роботи, який піднімається у школі. Ми звернемося до учительської праці  у формуванні патріота. Як це зробити ненав’язливо, а дуже тонко. Щоб діти спочатку підсвідомо пишалися тим, що вони українці, а потім розгорнули свій патріотизм на повні груди і у свідомому віці могли з гордістю сказати «Я – українець!»

         У вихованні патріотизму в учнів немає нічого складного і недосяжного. Трішечки творчості і фантазії, часу і наполегливості – і діти поступово почнуть розуміти, що живуть у найкращій у світі державі.

Патріотизм – це не просто повага до Батьківщини і обов'язок перед нею. Патріотизм – це велика любов до землі, по якій ходять наші діти. І саме ми маємо довести їм, що в нашій країні є, за що її любити.

Тому то з огляду на моє бачення я поставив собі проблему: «Виховання морально-вольових та психологічних якостей особистості на уроках "Захист Вітчизни», як один із чинників патріотичного виховання.

Мета: виявити рівень сформованості деяких вольових якостей у старшокласників під час навчання.

Проблема волі є однією з найбільш складних і найменш досліджуваних у сучасній психології та педагогіці. Це викликано інтегрованістю вольових явищ, їх тісним переплетінням з іншими психічними процесами. Воля формувалась у процесі суспільно-історичного розвитку людства у трудовій діяльності: боротьбі за існування, долаючи труднощі, напружуючи сили чи стримуючись, людина виробила в собі різні якості волі.

Воля – це властивість людини, що виявляється у її здатності свідомо керувати своєю психікою і вчинками. Вона виявляється в подоланні перешкод, що виникають на шляху досягнення свідомо поставленої мети.

Базові вольові якості особистості: енергійність, терплячість, витримка, сміливість.

Енергійність – це здатність вольовим зусиллям швидко піднімати активність до необхідного рівня. Терплячість визначають як уміння підтримувати шляхом допоміжного вольового зусилля інтенсивність роботи на заданому рівні за умов виникнення внутрішніх перешкод. Витримка – здатність вольових зусиль швидко гальмувати (послаблювати, сповільнювати) дії, почуття та думки, що перешкоджають здійсненню прийнятого рішення. Сміливість – здатність у разі виникнення небезпеки зберегти стійкість організації психічних функцій і не знизити якість діяльності. Тобто сміливість пов’язана з умінням протистояти страху і йти на виправданий ризик задля визначеної мети.

Системними є такі якості, як наполегливість, дисциплінованість, самостійність, цілеспрямованість, ініціативність, організованість.

Для успішного формування у старшокласників вольових якостей необхідно створити певні педагогічні умови, які забезпечують: чітке усвідомлення ними мети навчально-виховного процесу; систематичне і поступове підвищення труднощів у процесі навчання; формування в дітей упевненості у власних силах, свідомого прагнення до самовдосконалення, здатності до самоконтролю та самооцінки своєї діяльності, уміння володіти собою при несподіваних труднощах і ситуаціях, пов’язаних із ризиком. Виховувати волю дитини означає: організовувати її діяльність, навчати розумної поведінки, тренувати в хороших вчинках; формувати здатність до інтенсивної й систематичної роботи, переборення труднощів у житті і праці; виробляти звичку завжди й в усьому бути енергійною, рішучою, наполегливою людиною; прищеплювати вміння підпорядковувати свою діяльність свідомо поставленим цілям, долаючи сторонні бажання, страх, лінощі тощо.

Свою Україну любіть.

Любіть її... Во врем’я люте.

 В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.

                                                                     Т. Шевченко